lemnis gate з моменту анонса рекламували як “революційний” шутер від першої особи з елементами покрокової стратегії, але за описом гри і декільком трейлерам було складно зрозуміти, що вона взагалі з себе представляє. Є якісь агенти, шутер складова і елементи тактичної стратегії, до цього додали концепцію тимчасової петлі, та ще й грати доведеться з видом від першої особи. Сказати, що я нічого не зрозумів, – нічого не сказати, та й, швидше за все, я не один такий. Отже, вчора відбувся реліз lemnis gate . Відразу стало зрозуміло, що з приводу “революції” розробники точно не обдурили. Так що ж тут такого, чого раніше не було ні в одному іншому проекті?
Тимчасова петля нині в моді
Для початку спробую пояснити, що з себе представляє ігровий процес. Перш за все хочеться відзначити, що це все-таки більше покрокова стратегія, ніж шутер, нехай і стрільби тут хоч відбавляй.
Є 2 команди, які змагаються один з одним на різноманітних картах (на релізі їх 11) і при цьому мають конкретні завдання. Наприклад, перша команда повинна знищити 2 генератора, а друга їх захистити. Або одним необхідно якомога швидше зарядити 3 генератора, а другим зробити все можливе, щоб цього не сталося.
На все про все у кожної команди є по 5 ходів тривалістю 25 секунд. За цей час ви маєте право робити все що завгодно, аби примудрилися заробити очки для своєї команди або принесли хоч якусь користь.
Кажу відразу, бездумна стрілянина тут нічого не вирішує. Гра сподобається саме тим, хто обожаеттактіческіе стратегії, тому що це ключова складова проекту. Кожен хід повинен складатися з корисних дій, на зразок розташування агента в правильній точці на карті, швидкого виконання завдання на локації і грамотного відходу в безпечне місце, де противник тебе не помітить, або здійснення якихось дій, які передбачають хід суперника наперед.
Наприклад, ви можете під час свого ходу сісти в якійсь точці на карті і просто поливати порожній прохід чергою з кулемета. Коли хід перейде до опонента і він відправить свого агента в цей прохід, то він тут же загине під градом запущених вами раніше куль. Звичайно ж, якщо не здогадається про таку підставу з вашого боку.
Саме з таких ситуацій і складається весь ігровий процес lemnis gate . Ви повинні думати наперед, передбачати дії опонента і грамотно вибудовувати тактичні маневри, тому що саме завдяки їм тут і перемагають. Я б ще зазначив, що такий незвичайний геймплей прекрасно ліг на концепцію тимчасової петлі. По суті, кожен хід-це спотворення часу, в момент якого команди по черзі додають своїх агентів на карту.
Причепитися до тимчасової концепції неможливо, тому що в lemnis gate прекрасно пояснюють чому, навіщо і як тут все відбувається з точки зору зміни часу. Якщо що, це невеликий укольчик в сторону недавньої deathloop, яка просувалася саме як крутий багатокористувацький шутер з концепцією тимчасової петлі, але на ділі під це визначення якраз більше підходить lemnis gate .
Агенти л. Е.м.н. І. С.
Кожен хід команди починають з вибору агента. Всього є 7 унікальних персонажів, які відрізняються зброєю і особливими вміннями. Що цікаво, в одній команді завжди повинні бути різні агенти, і взяти в сутичку, наприклад, п’ять чоловік з ракетницями і зрівняти ворожу команду з землею не вийде. Видно, що до створення персонажів розробники підійшли відповідально і кожен з них дійсно вийшов унікальним, але ось на цікаві імена фантазії, мабуть, вже не вистачило. Тут у нас є дурман, бойка, вендетта, смертельний удар, вихор, капітан і, увага, карл! схоже на список імен російських лиходіїв для голлівудських фільмів, які навіть американцям здалися занадто дивними і не увійшли в остаточний сценарій.
Що стосується їх зовнішнього вигляду, то він швидше викликає сміх, ніж захоплення. Наприклад, смертельний кулак за задумом творців-суворий мужик з ракетницею, але з якоїсь причини на нього напялили якусь смішну шапку з «вушками», що моментально не дає сприймати його серйозно, а про шолом капітана і вихору я взагалі мовчу. Вони більше схожі на образи лиходіїв невдах з дитячих мультиків, ніж на серйозних агентів.
Ясна річ, що в такій грі навряд чи хтось буде приділяти особливу увагу зовнішньому вигляду агентів, але вже можна сказати, що вони вийшли якимись безликими.
єдиний плюс, що урізноманітнити арсенал все-таки спромоглися, тому тут у вас буде можливість постріляти і зі снайперської гвинтівки, і з ракетниці, і з гармати, яка «випльовує» отруйні заряди, і навіть спробувати косити супротивників з двох рук. Ну і не варто забувати про спеціальні вміння, які дозволять вам застосовувати в сутичці бойову турель, телепорт, щити, гранати і багато іншого в залежності від вибору класу.
Нічого не нагадує? особисто у мене є таке відчуття, що розробники не хіло так надихалися overwatch і вирішили викотити свою інтерпретацію раніше сиквела, щоб заграбастать собі аудиторію blizzard. Тут навіть внутрішньоігровий магазин дуже схожий на оний в шутері від»метелиці”. Тут вас теж чекають тільки шкурки, значки і глузування для агентів, щоб багатенькі буратіни ні в якому разі не порушили баланс нескінченними донатами. Мабуть, єдиний плюс магазину в тому, що якщо стандартні скіни вам набридли, то можна занести творцям lemnis gate копієчку і ваш улюблений агент почне хоч якось виділятися в бою.
В петлі на всіх місця вистачить
Переходимо до розбору багатокористувацьких режимів, адже lemnis gate – перш за все мультиплеєрна гра, ніякої одиночної кампанії тут не передбачено. Зазначу, що в грі є класичний мульт, рейтингова гра і кооператив. Всі вони відрізняються, по суті, тільки умовами ігрового процесу, так як доступні режими практично скрізь однакові. Мабуть, єдина відмінність тільки в тому, що в повноцінному мультиплеєрі є можливість грати так, щоб обидві команди ходили одночасно (паралельно), а ось в кооперативі тільки по черзі.
Взагалі, тут є кілька варіантів для різноманітності, в сватках можна брати участь як 1 на 1, так і 2 на 2, а також підібрати черговість ходів і їх специфіку.
На мій погляд, вдалими в lemnis gate виявилися режими «пошук і знищення» і «перевага», тому що вони ідеально вписалися в концепцію гри – шутер від першої особи з елементами тактичної стратегії. “добути ем” здався мені досить нудним і в ньому легко перемогти, задіюючи свої тактичні навички взагалі по мінімуму. А “бій на смерть”, мені здається, краще прибрати з гри, так як це далеко не шутер і тут таке не працює. Ну нецікаво в lemnis gate тупо стріляти один в одного і все. Тут цікаво передбачати кроки опонента, вигадувати всякі пастки для агентів з іншої команди, а потім спостерігати за тим, як ваш план втілився в реальність або щось пішло не так.
Якщо це середина партії, то коли «щось йде не так» навіть веселіше, ніж «все пішло за планом», тому що ви на ходу повинні придумати, що вам зробити за 25 секунд, і в результаті здобути перемогу. Ось за такі моменти я б рекомендував як мінімум спробувати lemnis gate , тому що серед шанувальників класичної «тактики» ця гра може стати мега-популярною.
Ну і наостанок трохи пройдемося по тому, що в грі не сподобалося. По-перше, це гейм-дизайн. Я розумію, що проект робила невелика студія і, по суті, це гра, так що на якість візуала масштабів sony можна було і не сподіватися, але тут все якось то надто строкато, то надто сіро.
Наприклад, з 11 карт більшість вийшли одноманітними, всього кілька хоч якось виділяються дизайном, і то за рахунок колірної гами. Ось тут у нас зимова карта – все біле, засніжене, а ось у нас джунглі – все зеленувате і мокре, а ось тут у нас відразу кілька карт в стилістиці космічної станції, які нічим толком не відрізняються, тільки розстановкою споруд і структурою коридорів. Ну і персонажі вийшли так собі, чого тільки вартий зовнішній вигляд капітана, більше нагадує прибульця з фільму «марс атакує», ніж головну героїню «чужого» або недавньої історії, на яких її намагалися зробити схожою.
По-друге, тут просто жахливе прицілювання. Саме після lemnis gate я зрозумів, що людина, яка придумала під час прицілювання в fps відводити зброю в бік, – просто геній, тому що тут деякі гармати в такому режимі вирішили розташувати тупо по центру. Можливо, я один такий, але стріляти з цим величезним «стояком» ну дуже некомфортно. Швидше за все, творці хотіли якось виділитися, але в підсумку навіть така дрібниця викликає дискомфорт під час стрільби.
Ну і, по-третє, я не знайшов для себе жодного придатного саундтрека, хоча вони просто зобов’язані бутиУ таких масштабних багатокористувацьких проектах, в які люди будуть грати місяцями, а то й роками. Зате озвучка російською мовою тут просто на вищому рівні якості. Мабуть, всі гроші вбухали в неї, а на залишок взяли якісь абсолютно нецікаві треки, щоб впихнути на фон. Це, звичайно ж, не стане великою проблемою для більшості гравців, але особисто мені подобається, коли в шутерах грає щось бадьореньке і динамічне на тлі. Хто знає, може, з часом і круте музло підвезуть.
lemnis gate дійсно зробила революцію, але невелику, я б навіть сказав локальну і точно не в дусі того, що відмочив че гевара в минулому столітті на кубі. Поєднати несумісне ще треба вміти, але точно можна сказати, що у розробників lemnis gate це вийшло. Перед вами дійсно цікава концепція, яка, перш за все, сподобається шанувальникам тактичних стратегій.
Проте на тлі всього цього у гри чимало слабких сторін: невиразні персонажі, примітивний гейм-дизайн і банальні багатокористувацькі режими. Я навіть не здивуюся, якщо вона стане мега-популярною серед шанувальників тактики, але ось більшість геймерів точно пройде повз. Але вам я б рекомендував просто спробувати, можливо, це ваша гра, я ще такого ігрового досвіду ніколи не отримував.
